ІІ Книга Самуїла 5

¹Тоді всі коліна Ізраїля прий-шли до Давида в Хевроні і кажуть: “Дивись, ми твої кості й твоє тіло.

²Вже й раніш, ще як царював Саул над нами, ти був тим, хто водив Ізраїля в поле і назад приводив, до того ж і Господь сказав до тебе: Ти будеш пасти мій народ Ізраїля, ти будеш князем над Ізраїлем.”

³Як прийшли всі старші Ізраїля до царя в Хеврон, цар Давид заключив із ними союз у Хевроні перед лицем Господнім, і вони помазали Давида царем над Ізраїлем.

⁴Тридцять років було Давидові, як він став царем, і царював він сорок років.

⁵У Хевроні царював над Юдою 7 років і 6 місяців, а в Єрусалимі царював 33 роки над усім Ізраїлем і над Юдою.

⁶І двигнувся цар із своїми людьми на Єрусалим проти євусіїв, що жили в тій країні. Вони сказали Давидові: ти сюди, мовляв, не ввійдеш, бо сліпі й криві не впустять тебе, а це означало: Давид сюди не ввійде.

⁷Але Давид приступом узяв твердиню Сіон, тобто - Давид-город.

⁸Того дня Давид сказав: “Хто вдарить на євусіїв, пролізе через водопровід і досягне тих сліпих і кривих, що ненавидять душу Давида, дістане нагороду.” З того й пішло: “Сліпий і кривий не ввійдуть до хати.”

⁹Давид осівсь у твердині й назвав її Давидгород. Потім він розбудував мур навколо, почавши від Мілло до середини.

¹⁰Давид дедалі більш ставав могутній, і Господь, Бог Сил, був із ним.

¹¹Хірам, цар тирський, прислав був послів до Давида з кедровим деревом, а до того ж теслів і каменорубів, й вони збудували Давидові палац.

¹²І спізнав Давид, що Господь укріпив його царем над Ізраїлем і підняв угору його царство задля народу свого Ізраїля.

¹³Прибувши ж із Хеврону, набрав собі Давид іще наложниць і жінок з Єрусалиму, і народилися в нього ще сини й дочки.

¹⁴Ось імена тих, що народились у нього в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон,

¹⁵Івхар, Елішуа, Нефег, Яфія,

¹⁶Елішама, Веліяда та Еліфелет.

¹⁷Як же довідалися філістимляни, що Давида помазано царем над Ізраїлем, рушили філістимляни, щоб шукати Давида. Та Давид зачув про це й зійшов у твердиню.

¹⁸Прибули філістимляни й розта-борились по Рефаїм-Долині.

¹⁹Тоді Давид спитав Господа: “Чи виступати мені проти філістимлян? Чи видаси їх мені в руки?” Господь відповів Давидові: “Іди, бо я видам філістимлян тобі в руки.”

²⁰І двигнувся Давид під Ваал-Перацім, розбив їх там і мовив: “Господь зробив пролом у моїх ворогах передо мною, немов той пролом, що роблять води.” Тому й прозвано те місце Ваал-Перацім.

²¹Вони залишили там своїх бовванів, а Давид і його люди їх забрали.

²²Знову прибули філістимляни й розтаборились у Рефаїм-Долині.

²³І як Давид спитав Господа, він відповів: “Не наступай на них, але обійди їх з тилів і підійди до них від бальсамових дерев.

²⁴І як почуєш шелест, наче шум кроків по вершках бальсамових дерев, тоді спішися, бо то Господь рушає перед тобою, щоб розгромити філістимлянське військо.”

²⁵Давид зробив так, як повелів йому Господь, і розбив філістимлян від Гівеа аж до входу Гезер.