Євангелія від Луки 13

¹Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

²Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї?

³Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

⁴Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?

⁵Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.”

⁶І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.

⁷Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?

⁸А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.

⁹Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”

¹⁰Ісус навчав в одній з синагог у суботу.

¹¹Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

¹²Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”

¹³І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

¹⁴Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”

¹⁵Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?

¹⁶Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”

¹⁷І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

¹⁸Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?

¹⁹Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.

²⁰І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?

²¹Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”

²²Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.

²³Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:

²⁴“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.

²⁵І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, з��ідкіля ви.

²⁶Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.

²⁷Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!

²⁸Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

²⁹Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

³⁰Тоді останні стануть першими, а перші - останніми.”

³¹Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”

³²Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.

³³Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

³⁴Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!

³⁵Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!”