до євреїв 7

¹Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.

²Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.

³Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.

⁴Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!

⁵Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.

⁶Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.

⁷І без усякої суперечки більший меншого благословляє.

⁸І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.

⁹І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.

¹⁰Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.

¹¹Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?

¹²Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.

¹³Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.

¹⁴Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.

¹⁵І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,

¹⁶що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.

¹⁷Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.

¹⁸Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.

¹⁹Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.

²⁰І поскільки воно не без клятви,

²¹вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,

²²то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!

²³І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,

²⁴але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.

²⁵Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.

²⁶Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,

²⁷що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.

²⁸Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий ��авіки!