Ісаї 40

¹Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!

²Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

³Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!

⁴Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!

⁵І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

⁶Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:

⁷трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:

⁸Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!

⁹На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

¹⁰Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.

¹¹Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

¹²Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?

¹³Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?

¹⁴З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?

¹⁵Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!

¹⁶І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення!

¹⁷Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.

¹⁸І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?

¹⁹Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки.

²⁰Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається.

²¹Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?

²²Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.

²³Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:

²⁴вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!

²⁵І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.

²⁶Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.

²⁷Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.

²⁸Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.

²⁹Він змученому дає силу, а безсилому міць.

³⁰І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,

³¹а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!