Йова 16

¹А Йов відповів та й сказав:

²Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

³Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

⁴І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

⁵устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

⁶Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

⁷Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

⁸і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

⁹Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

¹⁰Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

¹¹Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

¹²Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

¹³Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

¹⁴Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

¹⁵Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

¹⁶Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

¹⁷хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

¹⁸Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

¹⁹бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

²⁰Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

²¹і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

²²бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...