Йова 37

¹Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

²Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

³його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

⁴За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

⁵Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

⁶До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

⁷Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

⁸І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

⁹Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

¹⁰Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

¹¹Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

¹²і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

¹³він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

¹⁴Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

¹⁵Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

¹⁶Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

¹⁷ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

¹⁸Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

¹⁹Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

²⁰Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

²¹І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

²²Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

²³Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

²⁴Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.