від Марка 2

¹Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.

²І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.

³І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.

⁴А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.

⁵А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!

⁶Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:

⁷Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?

⁸І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?

⁹Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?

¹⁰Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:

¹¹Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

¹²І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

¹³І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.

¹⁴А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

¹⁵Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.

¹⁶Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?

¹⁷А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.

¹⁸А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?

¹⁹Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.

²⁰Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.

²¹І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.

²²І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.

²³І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.

²⁴Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?

²⁵А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?

²⁶Як він увійшов був до Божого дому за перво��вященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?

²⁷І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,

²⁸а тому то Син Людський Господь і суботі.