від Матвія 26

¹І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

²Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

³Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

⁴і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

⁵І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

⁶Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

⁷підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

⁸Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

⁹Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

¹⁰Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

¹¹Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

¹²Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

¹³Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

¹⁴Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

¹⁵і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

¹⁶І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

¹⁷А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

¹⁸А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

¹⁹І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

²⁰А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

²¹І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...

²²А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

²³А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

²⁴Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

²⁵Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

²⁶Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

²⁷А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

²⁸бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

²⁹Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

³⁰А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

³¹Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

³²По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

³³А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

³⁴Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...

³⁵Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

³⁶Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

³⁷І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

³⁸Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

³⁹І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

⁴⁰І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...

⁴¹Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

⁴²Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

⁴³І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

⁴⁴І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

⁴⁵Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

⁴⁶Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

⁴⁷І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

⁴⁸А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

⁴⁹І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

⁵⁰Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

⁵¹А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

⁵²Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

⁵³Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?

⁵⁴Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

⁵⁵Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

⁵⁶Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

⁵⁷А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

⁵⁸Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

⁵⁹А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

⁶⁰і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

⁶¹і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

⁶²Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

⁶³Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

⁶⁴Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

⁶⁵Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

⁶⁶Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

⁶⁷Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

⁶⁸і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

⁶⁹А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

⁷⁰А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...

⁷¹А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

⁷²І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...

⁷³Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

⁷⁴Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...

⁷⁵І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...