Приповісті 30

¹Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!

²Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,

³і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...

⁴Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

⁵Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

⁶До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

⁷Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

⁸віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

⁹щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

¹⁰Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

¹¹Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

¹²покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

¹³покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

¹⁴Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

¹⁵Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

¹⁶шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

¹⁷Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

¹⁸Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

¹⁹дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...

²⁰Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...

²¹Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

²²під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

²³під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...

²⁴Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

²⁵мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

²⁶борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

²⁷немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

²⁸павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

²⁹Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

³⁰лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

³¹осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

³²Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

³³Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.